Європа опинилася під загрозою через залежність від китайських акумуляторів

У Європи є орієнтовно три роки, аби сформувати спроможний сектор виготовлення батарей і запобігти ще більшій залежності від Китаю, США та інших іноземних гравців. До такого висновку прийшли творці дослідження Europe's Electric Backbone, закликаючи владу ЄС відмовитися від точкових точкових інвестицій на користь цілісної промислової стратегії.

Незважаючи на значні фінансові вливання європейських країн у зведення профільних заводів, досягнутого результату виявилося замало. Частина ініціатив застрягла через затримки та нестачу фінансування, а локальним підприємствам важко витримувати цінову конкуренцію з китайськими виробниками.

При цьому батареї необхідні далеко не тільки автопрому. Вони є ключовими для дата-центрів, робототехніки, промислових систем збереження енергії та вирівнювання мереж. Швидкими темпами попит зростає і в оборонному секторі — зокрема для збирання дронів і військових засобів зв'язку.

Основна складність полягає в тому, що більшість задекларованих у Європі засобів орієнтована першочергово на автопром. У результаті суміжні галузі ризикують залишитися у залежності від імпортних акумуляторів і деталей.

Найбільш вразливою ланкою для Європи є не стільки збирання самих осередків, скільки середня ланка ланцюга — переробка сировинних ресурсів на катодні й анодні компоненти. Запуск гігафабрик не гарантує автономності, якщо ключові матеріали, обладнання та технологічні рішення постачаються ззовні.

Китай контролює куди більшу частку цього ланцюга: від видобутку та переробки сировини до випуску елементів, техніки, софту та утилізації акумуляторів. Починаючи з 2021 року Пекін додатково застосовує експортні бар'єри на певні види технологій і матеріалів, пов'язаних із LFP-хімією, штучним графітом, високоенергетичними комірками та профільним обладнанням.

Втім, Європа все ще має потужний промисловий, дослідницький і технологічний потенціал. За умови успішного запуску анонсованих проєктів регіон здатен закрити власні потреби автопрому в акумуляторних комірках. Ідеться не про перенесення 100% процесів на континент, а про нівелювання критичної залежності від зовнішніх постачальників у ключових напрямах.

Для досягнення цього пропонується прив'язати держпідтримку до реальних обсягів випуску — виплачувати фіксовану суму за кожну виготовлену кіловат-годину. Це має заступити громіздкі системи субсидування, які вимагають довгих узгоджень і не гарантують швидкого запуску потужностей.

Додатковим інструментом може стати пріоритетизація продукції із ЄС під час надання пільг автопокупцям, оподаткування та у сфері держзакупівель. З 2027 року планується поступово запроваджувати вимоги щодо частки європейських матеріалів у стратегічних компонентах (зокрема анодах, прекурсорах і вторинній сировині).

Окрім цього, розглядається впровадження мит на китайські батареї або розслідування щодо державних субсидій — за аналогією з перевіркою китайських електрокарів. Оборонні закупівлі також пропонують спрямувати на підтримку локальних виробників через встановлення жорстких вимог до походження акумуляторних систем.

Саме наступні три роки визначать, чи зможе Європейський Союз зберегти інвестиції, наукові здобутки, спеціалістів та індустріальну базу. Якщо реалізацію рішень знову відкладатимуть, чимала частина цих ресурсів остаточно перейде до Китаю, США та інших світових центрів.